Український інститут вивчення Голокосту «Ткума»
Главная КонтактыГостевая книгаCcылкиАнонсыФотогаллереяМузеи
Сегодня: 23.11.2017 г.
Навигация
Язык сайта
RUS/UKR RUS/UKRENG ENG
Главное меню
Главная Главная
О нас О нас
Научные программы: Научные программы:
Образовательные программы: Образовательные программы:
Просветительская деятельность: Просветительская деятельность:
Публикации: Публикации:
Анонсы Анонсы
События События
Музей: Музей:
Наши грантодатели Наши грантодатели
СМИ о нас СМИ о нас
___________________
Нові експозиції
Обратная связь
Контакты
Наши опросы
Гостевая книга
Наш форум
___________________
___________________
Каталоги сайтов
Каталог ссылок
Поиск по сайту
Вход на сайт





Забыли пароль?
Экспорт RSS
Подписка на новости

Последние новости



Наш канал на YouTube 

 
Главная
І. ЩУПАК: «РАЗОМ НА ОДНІЙ ЗЕМЛІ. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ БАГАТОКУЛЬТУРНА». ВІДГУК НА ПОСІБНИК. Печать E-mail
02.04.2012 г.


   Навчальний посібник «Разом на одній землі. Історія України багатокультурна» є, безумовно, незвичайним явищем у освіті та культурі України. Спираючись на свій 15-річний досвід підручникотворення, як автор та видавець, можу стверджувати, що ця книга є одним з кращих європейських навчальних посібників за останні 20 років. Ідея відтворення мультикультурного та поліперспективного образу України тут реалізована на високому науковому і дидактичному рівні, з глибоким розумінням психолого-педагогічних вимог то подібних видань.
   Характеризуючи цю книгу, варто використовувати слово «унікальний». Унікальною є вдала спроба інтеграції багатющого культурологічного, соціологічного, релігієзнавчого та, звичайно, історичного матеріалу, в якому, зокрема, дуже важливим є поєднання викладу загальної історії України з краєзнавчим матеріалом найбільш прикметних з огляду на полікультурність міст України, які є «малою Батьківщиною» багатьох із нас. Унікальною є ідея та реалізація викладу важливого і складного матеріалу без авторського тексту, спираючись виключно на документи, що спонукає читачів до власних роздумів та оцінок. Унікально різноманітним та цікавим є методичний апарат посібника. Врешті-решт, унікальним є досвід організації плідної співпраці десятків співавторів книги, інтелектуальний продукт яких є органічно цілісним і з наукової, і з дидактичної точки зору, що вже само собою є непересічним явищем та безумовним успіхом редакторів книги – Петра Кендзьора, Оксани Кісь та Віктора Мисана.
   Посібник справді вчить урокам історії. Вся книга просякнута духом єдності долі народів України, ідеями того, що «інший» не є «чужим», а трагедія однієї національної чи релігійної спільноти є трагедією всіх людей. Характерним з огляду на це є наведений у розділі «Чужого болю не буває: людський вибір під час Голокосту і Пораймосу» документ, в якому йдеться: «Представник угорського уряду в Закарпатті пан Козма, знаючи про виселення євреїв – негромадян Угорщини на північ, хоче використати цю ситуацію для очищення території Закарпаття від кочівників ромів» (С. 167). Деякі з підібраних у посібнику документів не тільки змістом, а навіть своєю стилістикою підводять до розуміння спільності історії різних народів: «…Львівські євреї разом з християнами та особами інших обрядів, що там живуть, несуть однаково міські тягарі та рівні виплати на міську перебудову видають та сплачують, тому тією заслуженою вільністю мають володіти разом з [іншими] мешканцями» (С. 117), та ін.
Втім, ніщо у світі не може бути абсолютно бездоганним, і рецензований посібник має потенціал для удосконалення.
   У науці є такий принцип: якщо хочеш згадати певний історичний факт чи явище – ти маєш або проаналізувати його, або не чіпати взагалі. Тож, якщо автори посібника намагаються розкрити такі складні та сенситивні події та явища, як Голокост, Пораймос, депортація кримських татар тощо – то читач має отримати хоча б мінімальну інформацію, необхідну для усвідомлення сутності цих явищ, їхніх передумов. Але наведені в посібнику документи не сприяють розумінню причинно-наслідкових зв’язків, що є дуже важливим в історичній науці. Тож читач може дізнатись, наприклад, що ромів «били та гнали» – але чому? Здійснювались жахливі єврейські погроми, відбувалась братовбивча польсько-українська різанина – через що? Євреї підлягали тотальному знищенню в полум’ї Голокосту – але які людиноненависницькі нацистські ідеї були покладені в основу гітлерівської практики «остаточного вирішення єврейського питання»? У чому полягає універсальність та, разом із тим, безпрецедентність трагедії Голокосту? У чому полягала сутність сталінської національної політики, та чим «аргументувалась» депортація з рідних місць кримських татар? Які передумови переслідувань німців – мешканців СРСР? Очевидно, що читач повинен мати матеріал з посібника, щоб сформувати власні відповіді на ці питання. І ці відповіді мають бути науково обґрунтованими, мають спростовувати негативні національно-релігійні стереотипи взаємосприйняття, згідно до яких одні спільноти є «злодіями та ворожбитами», інших чомусь «не люблять», а треті є «непрошеними гостями» на українській землі.
Ще одне зауваження стосується підбору тих чи інших документів до посібника. Зрозуміло, що сам такий підбір є проявом авторського підходу, авторської суб’єктивної позиції, і взагалі позбавитись цього я вважаю неможливим. Проте, очевидно, торкаючись контроверсійних питань історії національних меншин України, варто було залучати спеціалістів з окремих дискурсів не тільки в якості експертів (що частково реалізовано), але й у якості співавторів.
   Я тішуся, що в книзі багато уваги приділяється справжнім духовним провідникам українського народу, у тому числі Митрополиту Андрею Шептицькому. Його життєвий подвиг надає нам багатющий матеріал духовної висоти та людських помилок, який має надзвичайне освітнє, виховне, культурне, загальнолюдське значення. Але, вважаю, не всі документи, що використані в посібнику, є достатньо промовистими, а деяких дуже важливих тут бракує. Так, у книзі наведені не дуже зрозумілі поза контекстом спогади П. Крупки, з яких читач дізнається про вдячність євреїв Митрополиту за повагу до Тори та частування тютюном (С. 272). Проте важливішим, як на мене, був би інший відомий документальний матеріал про зусилля Митрополита Андрея Шептицького з налагодження міжнаціонального та міжрелігійного миру в Галичині у ті ж довоєнні часи.
   Отже, є чимало теоретичних та фактичних питань історії, що залишились поза посібником. Тому, на відміну від деяких колег-педагогів, я вважаю цей посібник абсолютно НЕ самодостатнім – він може «ожити» тільки зі словом Учителя, який має і наукову підготовку, і гуманістичну громадську позицію.
Незважаючи на окремі недоліки, сама ідея посібника та його реалізація заслуговує на найвищу оцінку. Посібник є блискучим проявом таланту українських педагогів та науковців, що свідчить про їхнє достойне місце на педагогічній мапі Європи. Це – в буквальному та переносному сенсі – «нова доба» в Європі.



Ігор Щупак, канд. іст. наук, учитель-методист, відмінник освіти України,
директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту «Ткума»,
Музею історії євреїв України та історії Голокосту (Дніпропетровськ),
головний редактор видавництва «Прем’єр» (Запоріжжя)


 

Последнее обновление ( 31.03.2015 г. )
 
« Пред.   След. »
 
Статистика
Advertisement
Голосования
Нужен ли информационный бюллетень?



«ЖИВАЯ СЕМЬЯ»

ГЕНЕАЛОГИЧЕСКИЕ/СЕМЕЙНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ, ПОИСКИ И ИССЛЕДОВАНИЯ МЕСТ ПОСЕЛЕНИЯ ЕВРЕЕВ


• Еврейские культурно – исторические туры
• Исследования мест и объектов еврейской культуры
• Семейные туры
• Поездки на священные места
• Поиски и исследования штеттлей
• Поиски живущих родственников
• Архивные исследования, пояснения и переводы найденных документов
• Профессиональная видео/фото съемка мест еврейской культуры с их детальным описанием


Кто он-лайн
Статистика
Пользователей: 4229
Новостей: 1007
Ссылок: 228

 

Яндекс цитирования

free counters

Advertisement
Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» - Украинский институт Изучения Холокоста «Ткума» (Возрождение)
TKUMA UKRAINIAN INSTITUTE FOR HOLOCAUST STUDIES
Центр "Ткума" 2006–2013 год
tkuma@tkuma.dp.ua
© 2017 Український інститут вивчення Голокосту «Ткума»