Український інститут вивчення Голокосту «Ткума»
Главная КонтактыГостевая книгаCcылкиАнонсыФотогаллереяМузеи
Сегодня: 17.10.2017 г.
Навигация
Язык сайта
RUS/UKR RUS/UKRENG ENG
Главное меню
Главная Главная
О нас О нас
Научные программы: Научные программы:
Образовательные программы: Образовательные программы:
Просветительская деятельность: Просветительская деятельность:
Публикации: Публикации:
Анонсы Анонсы
События События
Музей: Музей:
Наши грантодатели Наши грантодатели
СМИ о нас СМИ о нас
___________________
Нові експозиції
Обратная связь
Контакты
Наши опросы
Гостевая книга
Наш форум
___________________
___________________
Каталоги сайтов
Каталог ссылок
Поиск по сайту
Вход на сайт





Забыли пароль?
Экспорт RSS
Подписка на новости

Последние новости



Наш канал на YouTube 

 
Главная
Про війну під час війни Печать E-mail
03.09.2014 г.

З часом наше сприйняття історії змінюється. Стають відомими нові факти, руйнуються або навпаки створюються міти. «Переписувати історію – це наш єдиний обов’язок перед нею», – ці слова приписують Оскару Уайльду. Не всі історики погоджуються з цим. Можливо, ідея письменника полягає у тому, щоби переписувати історію відповідно до сучасних реалій та фактів. Досить лаконічно з цього приводу висловився д-р Георгій Касьянов, завідувач відділом новітньої історії НАНУ: «Переписування історії загалом відбувається з трьох причин: через ідеологічну кон’юнктуру, через якісні зміни в історіографії та через елементарну зміну поглядів конкретного дослідника. Перший варіант може мати формальний зв'язок з наукою, зберігаючи ті чи інші атрибути наукового дослідження, але насправді належить винятково до сфери ідеології та політики. Другий та третій є рушіями історіографії як наукової дисципліни».

Наразі ми стикнулись із четвертою причиною, про яку не згадав д-р Касьянов – необхідність позбавитись від бачення історії, нав’язаного тією самою ідеологічною кон’юнктурою. За нетривалий час правління Януковича і Ко ми системно наближались до російської моделі історичної пам’яті, що нав’язувалось не тільки через засоби масової інформації, а й через освіту – з легкої руки пана Табачника.
Окрім того, нам доводиться протистояти пропаганді, що повсякчас на свій манер перекроює історію. При чому досягла у цій сфері неабияких вершин – на провокації цілком піддаються як пересічні «споживачі інформації», так і інтелектуали.
Внаслідок цього, останнім часом виросла потреба в істориках, котрі зможуть зруйнувати облудну конструкцію російської пропаганди. На жаль, зазвичай професори історії мають слабший голос, аніж журналісти, що запросто тиражують псевдо-історію у свідомості мас. Не треба забувати геббельсівський постулат – чим неймовірніша брехня, тим швидше в неї повірять. Від себе додамо – і тим глибше в неї повірять. Тому переконати затятого ДНР-івця у тому, що українці цілком собі нормальні люди, – шанси невеликі. Тим важливішою і нагальнішою стає справа виховання та освіти підростаючого покоління.
Інститут «Ткума» обрав курс на роботу, насамперед, із вчителями, які, у свою чергу, передадуть ідеї, знання учням. З огляду на виклики сучасності Інститут «Ткума» спільно з Яд Вашем та за підтримки Міністерства освіти і науки України ініціював серію семінарів «Проблеми викладання історії Другої світової війни за умов сучасної війни проти України», перший з яких відбувся 28 серпня. У семінарі взяли участь вчителі історії дніпропетровських шкіл. До роботи також долучився Борис Трейгерман, радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Д-р Ігор Щупак, директор Інституту, автор підручників з історії та педагог з багаторічним стажем, коментує необхідність проекту: «Мої колеги-історики – дослідники, вчителі – жваво обговорюють, як сьогодні, за умов війни, викладати тему «Друга світова війна», з якої розпочинається курс історії в 11-му класі. Очевидно, що саме ця тема є найбільш політизованою та ідеологізованою; саме цю тему використовували для формування, для розколу українського суспільства, наслідки якого ми бачимо сьогодні на Донбасі.
Я вважаю важливим, у першу чергу, називати речі своїми іменами – в історії та сьогоденні: «фашизм», «нацизм», «тоталітаризм», «демократія». Слід з’ясувати ці поняття. Чимало спекуляцій є стосовно «бандерівців» та націоналізму, тому обговорюємо питання щодо українського націоналізму та «національного питання» під час війни. Необхідно розібратися з міфами та стереотипами щодо Голокосту та його універсальних уроків для людства (у тому числі – того, що людство не усвідомило цих уроків).
Нарешті, за влучним висловом Ярослава Грицака, ми маємо «Пам’ять про війну та війну пам’ятей», у тому числі – пострадянської, центральноєвропейської та інших; а яка пам’ять формується в сучасній Україні?»
Ці питання стали ключовими під час семінару, що проходив у формі діалогу з присутніми.
Д-р Ігор Щупак зазначає, що українці на Сході та Заході України, безумовно, мають різну історичну пам’ять, проте це не має стати на заваді побудови єдиної держави у сьогоденні. При чому примирення вбачається не в забутті або ігноруванні контроверсійних подій історії, а у визнанні власних помилок, прощенні чужих і визнанні права одне одного на власних героїв. Так, Степан Бандера, ім’я якого старанно витягають із шафи, щоб розпалити чергову сутичку, не стоїть у сонмі героїв мешканців східних областей, але треба визнати право мешканців західних областей вшановувати його як свого героя. І абсолютно абсурдно клеймити усіх навіть не націоналістів, а патріотів «бандерівцями». З іншого боку, у атмосфері визнання права на власних героїв «бандерівець» втратить своє негативне забарвлення. Так само, як слово фашист, яке зараз ярликом вішають на кожного українця і яке за означенням не несе того змісту, який намагається вкласти в нього російська пропаганда.
Універсальним підходом до вивчення історії Другої світової війни д-р Ігор Щупак бачить у роботі з базовими поняттями (інакше ми просто не будемо розуміти одне одного, і створимо підґрунтя для підміни понять і фальсифікацій), та науковий аналіз історичних подій та явищ, внаслідок якого учні самостійно повинні робити висновки.
Що таке «фашизм» і «нацизм»? Які є прояви фашистських ідей та злочинної практики в сучасному світі?
Що таке «вітчизняна війна»? Які її ознаки, чи були вони на території України під час Другої світової війни?
Не нав’язування думки, не пропаганда, а науковий аналіз. Тільки так можна виховати свідомих громадян і тільки так можна вберегти їх від впливу пропаганди.
Наприкінці семінару д-р Ігор Щупак сказав: «Неможливо за дві години цілком розкрити заявлені питання. Проте ми сподіваємось окреслити основні напрямки мислення і розуміння подій минулого, які страшним відлунням дійшли до наших днів».
Важливість таких семінарів для вчителів добре проілюстрував один із учасників семінару, процитувавши Отто фон Бісмарка: «Битву при Садовій виграв пруський шкільний вчитель». І ми покладаємо надії на наших українських вчителів.






 
« Пред.   След. »
 
Статистика
Advertisement
Голосования
Нужен ли информационный бюллетень?



«ЖИВАЯ СЕМЬЯ»

ГЕНЕАЛОГИЧЕСКИЕ/СЕМЕЙНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ, ПОИСКИ И ИССЛЕДОВАНИЯ МЕСТ ПОСЕЛЕНИЯ ЕВРЕЕВ


• Еврейские культурно – исторические туры
• Исследования мест и объектов еврейской культуры
• Семейные туры
• Поездки на священные места
• Поиски и исследования штеттлей
• Поиски живущих родственников
• Архивные исследования, пояснения и переводы найденных документов
• Профессиональная видео/фото съемка мест еврейской культуры с их детальным описанием


Кто он-лайн
Статистика
Пользователей: 4229
Новостей: 1007
Ссылок: 228

 

Яндекс цитирования

free counters

Advertisement
Український інститут вивчення Голокосту «Ткума» - Украинский институт Изучения Холокоста «Ткума» (Возрождение)
TKUMA UKRAINIAN INSTITUTE FOR HOLOCAUST STUDIES
Центр "Ткума" 2006–2013 год
tkuma@tkuma.dp.ua
© 2017 Український інститут вивчення Голокосту «Ткума»